Інформація

Корисно знати

                             

БУЛІНГ в дошкільному закладі - міф чи реальність

 

 

  1. гаряча лінія закладу дошкільної освіти №70 "Настуся" за телефонами: 0(472)66-56-13;
  2. телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України.
  3. в центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.
  4. ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді)
  5. Якщо дитині необхідна психологічна допомога - зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111

 

 

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам!

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють працівники соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об'єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.

Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов'язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

Пам'ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

Спробуйте з'ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

Пам'ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

- відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

- втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв'язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

- частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

- частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

- часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

- потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

 

Все про коронавірус: 

 Як організувати дітей на період карантину по COVID - 19
МОН та UNICEF Ukraine рекомендують матеріали, які можна використати у роботі з дітьми дошкільного віку:

Матеріали про те, як говорити про коронавірус із маленькими дітьми:
- брошура: uni.cf/2TE3JWT
- відео: bit.ly/36dHGv

- Серія коротких мультфільмів про правила особистої гігієни, зокрема про миття рук, умивання, миття посуду тощо: bit.ly/36gJjbi

- Поради для батьків та вихователів "Як зменшити стрес та тривожність у дітей дошкільного віку": uni.cf/2ynpXF4

- Плакати для дітей щодо дотримання карантинних норм: bit.ly/2ZzyNui

 

 

 

Звідки береться неслухняність?


         Кожен із батьків хотів би бачити свою дитину розумною, здоровою, ввічливою, слухняною, але не завжди це так буває. Дещо батьки змінити не можуть. Але є багато аспектів у поведінці малюка, які повністю віддзеркалюють «внесок» дорослих у їхнє виховання і формування. Дорослі навіть не завжди готові прийняти той факт, що самі сприяли формуванню тих рис, які найбільше їм не подобаються, дратують... Особливо гостро батьки реагують на прояв неслухняності з боку дитини.


Причини стійкої неслухняності дитини слід шукати в глибині дитячої психіки. Це тільки здається, що дитина «просто не слухається», а насправді причина значно глибша. І не треба шукати злий намір, звинувачувати погані гени, приклад інших тощо. Найбільш емоційно чутливі діти частіше бувають неслухняними. Вони такими стають під впливом життєвих навантажень, труднощів, реагуючи на них сильніше і швидше за стійкіших дітей. Неслухняних дітей прийнято звинувачувати, карати, критикувати, а їм необхідно допомогти! Але наголошую, що ми маємо на увазі доброзичливе спілкування дорослих з дитиною, бо в іншому випадку треба займатись вихованням батьків, дорослих... А тепер давайте розберемось у причинах неслухняності. Психологи визначили чотири основні причини серйозних порушень поведінки дітей, своєрідні «корені неслухняності».

                        Психологічні корені неслухняності

1. Боротьба за увагу.
Якщо дитина не отримує достатньої кількості уваги, яка конче необхідна для нормального розвитку малюка, вона знаходить свій способ її одержати: неслухняність. Тоді батьки вимушені звернути на неї увагу. Задоволення від такої уваги мало, але хоч така є...


2. Бажання помститись.
Діти часто ображаються на батьків і не завжди безпідставно... Наприклад, батьки постійно з'ясовують стосунки, батьки більш уважні до молодшої дитини, дорослі часто розмовляють з дитиною роздратованим або владним тоном... Дитині не комфортно. Сенс пога¬ної поведінки: «Мені з вами погано, то хай і вам теж буде кепсько!»


3. Боротьба за самоствердження.
Дітям дуже складно, коли батьки спілкуються з ними тільки у наказовій формі. Вони відповідають непокорою, упертістю, діями всупереч... Сенс такої поведінки — показати, що дитина — особистість. І неважливо, що її рішення помилкове. Для дитини головне, що воно самостійне!


4. Відсутність віри у власний успіх.
Накопичивши гіркий досвід невдач і критики на свою адресу, дитина втрачає впевненість у своїх силах і можливостях. Особливо складно дитині, коли з боку рідних вона отримує не підтримку і допомогу, а насмішки і критику. У неї формується низька самооцінка, і вона вирішує: «Нема чого старатися, всеодно у мене нічого не вийде». При цьому во¬на зовні показує, що їй байдуже: «Ну і нехай поганий...»


З'ясувати причину неслухняності і поганої поведінки дитини дуже просто, варто лише уважніше прислухатися до власних почуттів. Коли дитина бореться за твою увагу — ти дратуєшся; намагається діяти проти волі батьків — ти починаєш сердитись. Якщо причина неслухняності — помста, то твоє по¬чуття у відповідь — образа. Утво¬рюється порочне коло — чим більше дорослий незадоволений, тим більше дитина впевнюється: її зусилля досягли мети!
Важливо зрозуміти, що часто ми самі провокуємо дітей на неслухняність...


                       Дев'ять заповідей батьківства
• Не чекай, що твоя дитина стане такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати собою.
• Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш.
• Не зганяй на дитині свої образи, невдачі, злість.
• Не принижуй!
• Не стався до проблем дитини зверхньо. Краще допоможи, бо вона не має досвіду.
• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
• Люби свою дитину будь-якою, бо дитина — це свято, яке поки що з тобою.
• Пам'ятай: для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все, що міг.
• Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч — якщо можеш і не робиш.


                               Чарівні ключики: поради психолога
1. Ніколи не кажіть дитині, що вона погана, чи що ви її не любите. Краще сказати так: «Я все одно буду тебе любити, але твоя поведінка мені дуже не подобається (мені соромно за тебе.,.)».
2. Не треба показувати дитині, що вам байдуже, чим вона займається. Бо малюк одразу ж почне перевіряти байдужість «на справжність». І, скоріше за все, перевірка буде полягати у здійсненні поганих вчинків. Дитина чекатиме, чи буде реакція. Краще замість показної байдужості налагодити дружні взаємини: «Я з тобою не згодна. Але я хочу допомогти, бо я тебе люблю. Коли буде потрібна моя допомога чи порада, ти скажи».
3. Занадто суворе виховання, що базується на принципах, не зрозумілих дитині, нагадують дрессуру. Тоді діти можуть виконувати всі вимоги, коли батьки поруч, та ігнорувати заборони, коли їх поруч нема. Чи не краще сказати: «Зараз ти зробиш так, як я скажу, а ввечері ми поговоримо навіщо і чому»?
4. Якщо батьки здувають пушинки з дітей, занадто їх балують, малюки зовсім не відчувають себе щасливішими. Скоріш навпаки — вони відчувають себе безпорадними й одинокими. «Спробуй зробити сам, а якщо не вийде, я тобі із задоволенням допомогу», — ось один із варіантів мудрого ставлення до сина чи доньки.
5. Діти будь-якого віку потребують ласки. Вона допомагає їм відчувати себе потрібними, коханими, додає впевненості у своїх силах. Але пам'ятайте: бажання приласкатись у більшості випадків повинно все ж іти від дитини. Не нав'язуйте їй свою любов активно — це може відштовхнути її.
6. Діти не завжди можуть оцінити зусилля дорослих, спрямовані на подальший розвиток (заняття музикою, мовами, танцями, малюванням...). Тому, заповнюючи їхній день корисними і потрібними заняттями, не забудьте залишити час і для особистих справ дітей.
7. Не треба дитину заглиблювати у проблеми дорослих, не варто перевантажувати дитячу психіку своїми комплексами і страхами.
8. Дорослі повинні показувати дітям, що їх радують гарні вчинки, а погані вчинки засмучують... Але якщо дорослі в угоду своєму настрою сьогодні щось дозволяють, а завтра це саме забороняють, то дитина швидко зрозуміє одне: байдуже, що я роблю, головне — який настрій у батьків.
9. Діти, які постійно чують, що у батьків на них нема часу, будуть шукати уваги чужих людей. Навіть якщо день розписаний по хвилинах, знайдіть півгодинки на спілкування (тут якість важливіша за кількість). Посидьте біля ліжечка малюка, поговоріть із ним, розкажіть казку чи прочитайте книжку, поцікавтесь його проблемами...
10. Любов не купити за гроші. Батьки не повинні відчувати докорів сумління за те, що не можуть виконати усіх бажань дитини. Насправді, любов, ласка, ; повага, спільні ігри, прогулянки, мандрівки для дитини значно важливіші, ніж батьківський гаманець. І зовсім не гроші роблять дитину щасливою, а усвідомлення того, що вона для своїх мами і тата — най-найкраща!
      Любіть своїх дітей, і вони вас теж любитимуть!

 

Дошкільний навчальний заклад №70 «НАСТУСЯ» м. Черкаси 2013-2019 р.